Понедельник, 20.05.2019, 15:26 | Приветствую Вас Гость

Жизнь - Игра. Играем в жизнь

Главная » Статьи » Мои статьи

Пряма дійсна шкода: проблеми розуміння

ПРЯМА ДІЙСНА ШКОДА: ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ.

Лук'янчиков Олег Миколайович

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін,

господарського та трудового права  Харківського  національного  педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

 

У світлі розробки нового Трудового кодексу України, актуальним є питання формування понятійно-категоріального апарату трудового права. Центральною гарантією інституту матеріальної відповідальності працівників є встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду. Проте зміст категорії «пряма дійсна шкода» законодавцем не розкривається. Важливість вірного розуміння зазначеної категорії обґрунтовується гарантійним характером матеріальної відповідальності працівника.

Працівники несуть матеріальну відповідальність не тільки за шкоду заподіяну роботодавцю (ч. 1 ст. 130 КЗпП України [1]), а й за «збитки, які зазнало підприємство», (ч.2 ст. 252-5 КЗпП України) та відшкодовують роботодавцю «збитки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади» (ч.2 ст. 252-8 КЗпП України). Що слід розуміти під збитками, законодавець теж не роз’яснює.

Необхідність захисту заробітної плати працівника вимагає чіткого та однозначного розуміння зазначених категорій. Отже, треба на законодавчому рівні закріпити дефініції понять «пряма дійсна шкода» та «збитки» і визначити співвідношення між ними.

Пленум Верховного Суду України в ч. 2 п. 4 Постанови від 29 грудня 1992 р. №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» [2] дав роз'яснення, що «під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, порушення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зi ст. 130 КЗпП України неодержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов’язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само, як i інші неодержані прибутки), не можуть включатися до шкоди, яка підлягає  відшкодуванню)».

Виходячи з визначення даного Пленумом Верховного Суду України, можна зробити висновок, що воно не охоплює всіх випадків заподіяння прямої дійсної шкоди, а лише окремі, про що наголошується в самому роз’яснені. У зв'язку з цим, дане роз'яснення не можна віднести до дефінітивних понять, оскільки воно охоплює лише окремі випадки прямої дійсної шкоди [3, c.192-193].

Недоліком такого роз’яснення є й те, що у ньому під прямою дійсною шкодою розуміються 3 принципово різних елемента: 1) втрата і порушення майна (натуральні наслідки правопорушення); 2) зниження цінності майна, затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей (грошовий еквівалент натуральних наслідків правопорушення); 3) зайві грошові виплати (суми, сплачені роботодавцем третім особам у якості штрафів, відшкодування шкоди та інші).

Якщо «втрата і порушення майна» є натуральними наслідками правопорушення, то «зниження цінності майна, затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей» є грошовим еквівалентом таких наслідків. Отже, вони не можуть визначатись через одне поняття.

У свою чергу, зайві грошові виплати не пов’язані з заподіянням майнової шкоди роботодавцю. В тих випадках, де зайвим грошовим виплатам передують «втрата і порушення майна», такі натуральні наслідки правопорушення настають не для роботодавця, а для третіх осіб.

Думається, що до категорії «пряма дійсна шкода», з наведеного вище переліку, можна віднести лише «втрату і порушення майна». А «зниження цінності майна, затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей» та «зайві грошові виплати» – це збитки. Шкода і збитки це різні правові категорії які не можуть бути об’єднані у одне поняття «пряма дійсна шкода».

Щодо терміну «збитки», які повинен відшкодувати працівник, то ні чинне трудове законодавство, ні Пленум Верховного Суду не розкривають зміст останнього.

Те, що у сучасному трудовому законодавстві досі відсутні дефініції понять «шкода» та «збиток» і не визначено співвідношення між ними не є дивним, оскільки ця проблема не вирішена навіть у цивілістиці, де зазначеному питанню присвячено безліч наукових праць.

Така ситуація не сприяє захисту прав працівників і потребує вирішення у новому Трудовому кодексі. Проте автори проекту Трудового кодексу [4] обмежились лише певним «оновленням» досліджуваної категорії, передбачивши відповідальність за пряму дійсну майнову шкоду.

Як варіант розв’язання зазначеної проблеми, пропонуються наступні положення:

1. Майнова шкода – це втрата, пошкодження або знищення майна.

2. Збитки – це негативні наслідки правопорушення обчислені у грошовому еквіваленті.

3. Працівник зобов’язаний відшкодувати роботодавцю лише реальний збиток.

4. Реальні збитки це:

а. вартість втраченого та знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

б. витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права;

в. додаткові витрати (штрафні санкції, відшкодування шкоди третім особам тощо), понесені стороною трудового договору, внаслідок невиконання (неналежного виконання) трудових обов’язків іншою стороною.

5. За згодою роботодавця шкода може бути відшкодована в натурі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Кодекс законів про працю України // Затверджено Законом N 322-VIII ( 322а-08 ) від 10.12.71 (ВВР), 1971, додаток до N 50, ст. 375.
  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України — 2013. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92
  3. Хуторян Н. М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія / Хуторян Н. М. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 264 с.
  4. Проект Трудового кодексу України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України – 2013. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46746
Категория: Мои статьи | Добавил: lukonik (14.12.2014)
Просмотров: 3335 | Рейтинг: 3.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Меню сайта
Категории раздела
Мои статьи [16]
Поиск
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0